ќсь ≥, 1998 р≥к. ўе два роки ≥ людство ув≥йде в трете тис¤чол≥тт¤. Ќа пороз≥ новоњ ери газети ≥ журнали р¤сн≥ють пророцтвами про Ук≥нець св≥туФ численних астролог≥в, ¤сновидц≥в, гадалок, в≥щун≥в тощо. „и наступить Ук≥нець св≥туФ ≥ справд≥? - це питанн¤, напевне, хвилюЇ багатьох. “им б≥льше, що телев≥з≥йн≥ новини вщерть переповнен≥ пов≥домленн¤ми про землетруси, урагани, повен≥, пожеж≥ та ≥нш≥ катастрофи. що потр¤сають нашу планету. ƒавай, читачу, розберемос¤ в цьому разом.

ўе 5 тис¤ч рок≥в тому давньоЇгипетськ≥ жерц≥ пророкували людству на меж≥ другого й третього тис¤чол≥ть глобальну всепланетну катастрофу або Ук≥нець св≥туФ. «гадки про нењ в тому чи ≥ншому вигл¤д≥ зустр≥чаютьс¤ в ус≥х основних рел≥г≥¤х людства, причому вс≥ вар≥анти Ук≥нц¤ св≥туФ мають сп≥льн≥ риси. як правило, початок Ук≥нц¤ св≥туФ пов'¤зуЇтьс¤ з об'¤вленн¤м на «емл≥ ћес≥њ - ≤суса ’риста (у христи¤нств≥), —аошь¤нта (у зороастризм≥), ћайтре¤ (у буддизм≥), ћашиаха (в ≥удањзм≥). ћес≥¤ приходить, щоб перемогти зло ≥ зд≥йснити У—трашний судФ, фоном ¤кого с всесв≥тн¤ катастрофа зруйнуванн¤ св≥ту, потоп, св≥това пожежа тощо.

Ќайб≥льш в≥домим з таких пророцтв у христи¤нств≥ с Ујпокал≥псисФ (Уќб'¤вленн¤) останн¤ з новозав≥тних книг, написана ≤ваном Ѕогословом (I ст. до н.е.). Ўироков≥дом≥ ≥ в≥щуванн¤ л≥кар¤ та пров≥сника ћ≥шел¤ де Ќотре¤, б≥льш в≥домого ¤к Ќострадамус. ¬икладен≥ у в≥ршован≥й форм≥ (катренах), вони ще б≥льш конкретн≥ та злов≥сн≥. ¬же в цьому роц≥, немовби, почнетьс¤ конфл≥кт м≥ж ≥сламськими крањнами ≥ «аходом, що пот≥м переросте у третю св≥тову в≥йну. ™вропа зазнаЇ голодомору, еп≥дем≥й, руйнувань тощо. «агине б≥льш двох третин людства. ™вропейська цив≥л≥зац≥¤ буде знищена.

ўо ж насправд≥ чекаЇ на людство у найближчому майбутньому? Ќаск≥льки в≥рн≥ пров≥щенн¤ древн≥х? ќсь що з цього приводу говорить наука...

ѕрактично вс≥ под≥њ ≥ на - «емл≥ в≥д ц≥н на зерно до спалах≥в еп≥дем≥й та революц≥й визначаютьс¤ косм≥чними причинами. ¬перше ви¤вив ≥ докладно обгрунтував цей зв'¤зок-рос≥йський професор ќ. „ижевський, випередивши св≥й час на п≥встол≥тт¤ ≥ попавши, до реч≥, за це в √”Ћј√ (головне управл≥нн¤ лагер≥в). “епер зв'¤зок м≥ж косм≥чними циклами (зокрема, активн≥стю сонц¤) ≥ под≥¤ми на планет≥ «емл¤ - незаперечний факт, що викладений в будь-¤кому п≥дручнику з астроном≥њ. ¬ченими в≥дкрит≥ певн≥ цикли тривал≥стю в≥д дек≥лькох дн≥в (пов'¤зан≥ з рухом ћ≥с¤ц¤) до 220 млн. рок≥в (галактичний р≥к). —еред них найб≥льш в≥дом≥ 11 ≥ 22-р≥чн≥ цикли сон¤чноњ активност≥, пов'¤зан≥ з по¤вою на —онц≥ пл¤м (цикл ’ейла).

¬ узгодженому з сон¤чними ¤вищами ритм≥ зм≥нюютьс¤ вс≥ функц≥њ орган≥зму людини. “вердо встановлено: чим б≥льша активн≥сть —онц¤, тим менша середн¤ концентрац≥¤ сол¤ноњ кислоти в шлунку, менша здатн≥сть кров≥ розчин¤ти тромби ≥ знищувати хвороботворн≥ м≥кроби, а кр≥м того - б≥льша концентрац≥¤ особливих збуджуючих речовин (мед≥атор≥в) у мозку людини. —аме тому спалахи р≥зних еп≥дем≥й, к≥льк≥сть серцево-судинних захворювань, травматизм на виробництв≥, масов≥ безпор¤дки ≥ в≥йни припадають саме на п≥к сон¤чноњ активност≥.

 р≥м 11-р≥чних цикл≥в ви¤влен≥ ≥ б≥льш тривал≥ - стол≥тн≥й (80-90 рок≥в), тис¤чол≥тн≥й (з пер≥одом 1800 рок≥в) та ≥нш≥.

¬елике значенн¤ дл¤ земного жит≥¤ мають цикли, пов'¤зан≥ з Упротисто¤нн¤мФ планет, тобто з розташуванн¤м њх в одному напр¤мку в≥д сонц¤. Ќайб≥льш повн≥ Упротисто¤нн¤Ф - ¤к в≥дкрит≥, так ≥ розрахован≥ - в≥дбуваютьс¤ раз у 72 млн. рок≥в, що сп≥впадаЇ з глобальними геолог≥чними катастрофами в минулому «емл≥ (до реч≥, саме п≥д час одн≥Їњ них можливо вимерли динозаври).  атакл≥зми менших масштаб≥в в≥дпов≥дають циклам менш повних Упротисто¤ньФ раз у 567, 1881 (двохтис¤чол≥тн≥), 6305 та 14596 (п'¤тнадц¤титис¤чол≥тн≥) рок≥в.

—п≥впаданн¤ одразу дек≥лькох цикл≥в в≥дбулось у 11542 роц≥ до нашоњ ери, ставши причиною ус≥х значних катастроф того пер≥оду, в тому числ≥ й загибел≥ Ујтлантиди ѕлатонаФ (катастрофи, що призвела до зникненн¤ остр≥вноњ держави описаноњ в прац¤х ѕлатона). ќстаннЇ двохтис¤чол≥тнЇ Упротисто¤нн¤Ф так званий Упарад планетФ - було у 1986 роц≥. –езультатом цього Ї збуренн¤ ≥ грав≥тац≥йн≥ впливи ¤к на —онце, так ≥ на «емлю. ¬насл≥док впливу УприливнихФ процес≥в на —онце, в≥дбуваЇтьс¤ п≥двищенн¤ його активност≥, що призводить до по¤ви пл¤м ≥ протуберанц≥в (згустк≥в плазми), цю в≥ддал¤ютьс¤ в≥д сонц¤ з другою косм≥чною швидк≥стю. ќдин з таких згустк≥в, зокрема, дос¤г земл≥ в ≥ 1991 роц≥. викликавши незвичайно могутню магн≥тну бурю та вибух серцево-судинних захворювань,

√рав≥тац≥йн≥ впливи Упротисто¤ньФ про¤вл¤ютьс¤ ≥ в порушенн≥ ст≥йкост≥ будь-¤коњ окремо вз¤тоњ планети, в тому числ≥ ≥ «емл≥. ѕ≥сл¤ Упараду планетФ прот¤гом 6-8 рок≥в ≥де роз≥гр≥ванн¤ ≥ механ≥чне збудженн¤ надр планети, що спричин¤Ї посиленн¤ тектон≥чноњ активност≥ та зростанн¤ к≥лькост≥ землетрус≥в. ќстанн≥ починаютьс¤ приблизно за 20 рок≥в до двохтис¤чол≥тн≥х протисто¤нь ≥ зак≥нчуютьс¤ через 20 рок≥в п≥сл¤ них.

ѕ≥сл¤ таких под≥й зм≥нюЇтьс¤ ≥ швидк≥сть руху «емл≥ по орб≥т≥. “ак, п≥сл¤ Упараду планетФ 1986 року «емл¤ зм≥нила темп обертанн¤ довкола —онц¤ (у 1996-1998 роках) з упов≥льненн¤ на пришвидшенн¤. ÷е призвело до вид≥ленн¤ колосальноњ к≥лькост≥ внутр≥шньоњ енерг≥њ ≥, ¤к насл≥док, до виверженн¤ вулкан≥в, землетрус≥в, небачених за силою ураган≥в. —в≥дками цих процес≥в ми й Ї.

¬важаЇтьс¤, що посиленн¤ сон¤чно-косм≥чноњ активност≥ приблизно через 60-65 рок≥в до кожного з таких переломних момент≥в, справл¤Ї негативний психогенний вплив на б≥олог≥чн≥ об'Їкти, тобто ≥ на людство. —початку на найб≥льш активну його частину пол≥тик≥в, письменник≥в, д≥¤ч≥в б≥знесу та мистецтв тощо. ѕот≥м на б≥льш широкий загал.

Ќаймогутн≥шим за своњм впливом на людство Ї 567-р≥чнш≥ цикл. пов'¤заний з протисто¤нн¤м великих планет (ёп≥тера ≥ —атурна). ÷ей цикл ви¤влено б≥л¤ 20 рок≥в тому ≥ названо циклом ≈дд≥. Ќа його максимуми припадають практично вс≥ геолог≥чн≥ та б≥олог≥чн≥ катастрофи в ≥стор≥њ людства, в тому числ≥ ≥ найкривав≥ш≥ в≥йни. Ќа м≥н≥муми ц≥л≥ стол≥тт¤ б≥олог≥чноњ комфортност≥ - наприклад, пер≥од розкв≥ту древньогрецькоњ цив≥л≥зац≥њ, епоха ¬≥дродженн¤ ≥ таке ≥нше.

Ћ≥тописна ≥стор≥¤ людства заф≥ксувала ш≥сть цикл≥в ≈дд≥. ћаксимум першого з них визвав загибель високорозвиненоњ крито-макенськоњ цив≥л≥зац≥њ (1510-1310 рр, до н.е.), що ≥снувала на островах ≈гейського (—ерединоземного) мор¤. –озвал –имськоњ ≥мпер≥њ, навала монголо-татар, рел≥г≥йн≥ в≥йни середньов≥чч¤ також випадають на максимуми циклу ≈дд≥.

ѕосиленн¤ сон¤чно-косм≥чного впливу в межах шостого циклу ≈дд≥, в ¤кому ми тепер перебуваЇмо, почалось у 1715 роц≥, а до 2000 року воно с¤гне максимуму. ћожна передбачити, що негативний психогенний вплив на людство почавс¤ ще з початку нашого стол≥тт¤, з моменту входженн¤ в завершальну частину шостого циклу. ѕро¤вилось це, зокрема, в так≥й к≥лькост≥ в≥йн та революц≥й, ¤коњ ще не знала земна ≥стор≥¤. ј розгул насильства, ненавист≥ ≥ тероризму в наш час можна пор≥вн¤ти х≥ба що з розгулом ≥нкв≥зиц≥њ. “ому не випадково наше стол≥тт¤ величають Устол≥тт¤м зв≥раФ.

як бачимо, висновки вчених досить невт≥шн≥ ≥ багато в чому сп≥впадають з в≥щуванн¤м древн≥х. ¬ межах 2000 року в≥дбудетьс¤ нашаруванн¤ максимум≥в дек≥лькох косм≥чних цикл≥в зокрема, 22-р≥чного сон¤чноњ активност≥ (2000-2002) ≥ циклу ≈дд≥. Ќа людство оч≥куЇ важка п'¤тир≥чка, сповнена авар≥й, катастроф, повеней та ≥нших лих. ƒещо вт≥шаЇ, що максимально неспри¤тлив≥ часи (1940-1986 рр.) ми вже пережили (згадаЇмо другу св≥тову в≥йну, карибську кризу, безл≥ч локальних в≥йн, под≥њ в ”горщин≥, „ехословаччин≥, розпад —–—– ≥ т. ≥нше). ÷е даЇ над≥ю, що глобальноњ все планетноњ кризи людство все ж уникло.

ƒесь з 2003-2004 рок≥в почнетьс¤ вих≥д ≥ названих цикл≥в, а десь з 2020-2025 рр. повинна початись епоха б≥олог≥чноњ комфортност≥, що триватиме рок≥в 300. ¬арто згадати, що ≥ в≥щуванн¤ Ќострадамуса зак≥нчуютьс¤ саме 2025 роком, адже п≥сл¤ цього почнетьс¤ пер≥од загального миру ≥ духовного оновленн¤. У÷арство зв≥раФ зм≥нитьс¤ на Уцарство людиниФФ. ќтже, видно вже св≥тло в к≥нц≥ тунелю. ” людства досить сил, аби протиставити розум безумству ≥ зробити так, щоб найг≥рш≥ з можливих небезпек, що оч≥кують попереду, не реал≥зувались. я в≥рю в тебе людство, адже до Узолотоњ ериФ залишилось так небагато.